У жінці
природа утілила найвищий свій ідеал. Бо наділила можливістю дарувати світові
нове життя. Для кожного з нас мама – це берегиня сімейного вогнища. Мати ніколи
не вимагає від дітей ніяких жертв, а сама заради них жертвує усім - навіть
життям! І нерідко ми забуваємо зупинити на мить круговерть життя і сказати
найголовніші слова найдорочій людині. Схиляємо голову і поклоняємося усім на
світі матерям, особливо тим жінкам, які носять почесне звання «Матір –героїня»
та багатодітним матерям.
Надія Артемчук
більшу частину життя прожила у селі.
Уже більше 10 років працює секретарем
у Вікнинській сільській раді.
Тому часто приходить у дитячий садок аби знайти хвилинку уваги для місцевих
малюків. Адже має свій секрет виховання підростаючого покоління. «Мій батько завжди казав, що дітей треба
виховувати не паском, а добрим словом», – розповідає Надія Артемчук. Досвіду було де набиратися, адже пані
Надія виховала четверо власних дітей. А в дитинстві опікувалася молошими братами та сестрами. Надія Іванівна
народилася у сім’ї колгоспників, де крім неї було ще четверо дітей. Вона й
доглядада їх, коли батьки були на роботі. Пригадує, що брала часто молодшу
сестру на город і поки сама ламала бурячиння, аби дати їсти худобі, сестра
бувало й засинала на полі. Пані Надія сама вихововулася у багатодітній родині,
тому її ніколи не лякали труднощі, які можуть виникнути, коли у сім’ї багато
дітей. «Коли дітей більше, то легше виховувати. Старші допомагають у вихованні
менших. Одна дитина – це сирота. А коли діти зростають у колективі, то це на
краще. Вони не виростають егоїстами», - ділиться думками пані Надія.
Не завжди все
давалося легко у житті Надії
Іванівни. Свого часу працювала і на харківському заводі, і на колгоспному полі
у рідному Залужжі, і на фермі доводилося зустрічати світанки. Та жінка
на долю не скаржиться. Бо
найголовніше у її житті – діти. « Я дуже люблю своїх дітей та онуків. Їх у мене
уже п’ятеро. Хочу проводити з внучатами більше часу, але, на жаль, це поки що
не вдається, бо діти порозліталися з отчого дому. Різниці між дітьми та онуками
я не робила і не роблю, бо який палець не вріжеш, то болітиме однаково», – каже
Н.Артемчук.
Тепер коли
діти звели власні сімейні гнізда, Надія Іванівна кожного дня очікує на їхній
візит, адже для матері головне знати, що у її дітей –все добре. А син Микола не
шкодує слів для своєї Берегині: «Моя
мама –найкраща. Вона багато зробила і робить для нас. І ми усі цінуємо її і
дуже-дуже любимо».
Людина
народжується чистою, як білий аркуш паперу. І треба мати великий талант, аби
жити так, щоб заслужити шану і повагу людей. Василь Бондарчук, сільський
голова розповів, що Надія Іванівна не лише прекрасна мати, а у людина з великим
серцем, у якому вистачає доброти для усіх знайомих та близьких людей…
Ніжне, любовне
відношення до матері знайшло відображення у великій кількості звернень до неї:
мама, матінка, матуся, мамочка. І скільки б тобі ні було років - п'ять або
п'ятдесят, - нам завжди
потрібна мати, її ласка, її погляд.
|
