 Тихомель має прадавню історію наповнену цікавими і
значимими подіями, які відбувалися в минулих часах. Цього річ село відзначає
солідний ювілей – 860-річчя від свого заснування на березі річки Горинь.У давньоруських літописах місто Тихомель вперше
згадується у 1152 році. У XII столітті Тихомель належав до Київського,
Волинського, а з 1199 року - до Галицько-Волинського князівства.
На місто не раз нападали різні завойовники.
В 1157 році вся Погоринь (територія по річці Горинь) і
Західна Русь мали незалежних державців. Мабуть, тоді в місті Тихомелі був
окремий князь або його намісник. Погоринь до з'єднання з Волинню була запасним
капіталом для великого князя Київського. Коли йому треба було заспокоїти
якогось князька, то він давав йому кілька погоринських міст. Таким чином, Погоринь
постійно переходила від одного роду до іншого. Тільки з приєднанням до Волині
тут появляються окремі дрібні князівства з установленими князівськими родами.
Територія Погорині увійшла своєю південною половиною до складу Луцької землі,
на якій утворилися володіння князів Острозьких.
Близько 1212 року місто Тихомель
увійшло до складу Володимирського князівства, де князював Олександр Бельзський. В 1229 році король Угорський Андрій завоював місто Тихомель і послав
військо для захоплення Галича. Данило Романович тривалий час боровся з угорцями
за незалежність Галичини і нарешті після смерті угорського короля Андрія Данило
остаточно утвердився князювати в Галичині, а Володимирське князівство надав
своєму братові Васильку.
За князювання Данила Романовича
Тихомель був добре укріпленим містом з розвинутими торгівлею і ремеслом. У 1233 році тут відбулася битва князя Ізяслава
Мстиславовича, якого на допомогу запросив Данило Романович, з військом
угорського короля. У цій битві переміг Ізяслав і взяв Тихомель. 42 роки перебував
Тихомель у складі Галицько-Волинського князівства.
В
1241 році Тихомель, як і інші міста і села Погорині, був завойований
монголо-татарськими полчищами. З часів монголо-татарської навали до наших днів
збереглися тут залишки земляних і дерев'яних укріплень. Від монголо-татарських спустошень і страшної хвороби місто Тихомель занепало.
Мине
120 років, аж поки Тихомельську землю, здавна руську, буде звільнено від
монголо-татарського панування. Але після цього її захоплять литовські князі і
польські королі.
1362
року литовський князь Ольгерд розгромив монголо-татарські війська у битві біля
Синіх Вод на Поділлі і вигнав їх з українських земель. Були остаточно приєднані
до Великого князівства Литовського Волинь, Поділля, Київщина і Переяславщина. У
складі Волинського князівства відійшло до Литви і село Тихомель. $CUT$
Велику
територію земель з поселеннями на півдні Волині одержали Сенюти. Сенюти –
давньовідомий Руський дворянський рід повітового рівня, близький до двору
князів Острозьких. Сенюти були багатими власниками, мали більше багатство і
значення серед своїх земляків, що займали таке ж становище. У їх власності було 15
міст і 100 сіл.
Поміщики
Сенюти здавна були православними, а на початку XVII століття прийняли і
підтримували соцініанську секту. Соцініанином був і власник Тихомеля Авраам
Сенюта, який тут проживав. Поблизу села Тихомель, на горі, збереглася до цього
часу чотирикутна кам'яна башта (каплиця), побудована Сенютами, прозвана в
народі аріанською, яка служила колись (до заборони секти в 1658 році)
молитовним будинком для місцевої соцініанської общини. В середині її з трьох
боків є поглиблення (ніші). У верхній частині башти є два звичайних вікна, а ще
вище, під склепінням – три невеликих круглих вікна.
Всередині каплиця була розмальована, бо ще до цього часу збереглися зображення
чотирьох євангелістів. Під підлогою каплиці був погріб, але його перекриття
завалилося.
За
селом, із східного боку, на горі знаходилося замчисько, яке зі сходу, півночі і
заходу було обведене глибокими ровами і валами, а з півдня прилягало до
Ямпільського ставу, утвореного на річці Горині. В замчиську знаходився замок чи
палац. Замок тут існував ще з часу заснування міста Тихомеля. Деякий час тут
проживав галицький князь Данило Романович, а пізніше поміщики Сенюти, але
оборонний замок чи палац був знищений завойовниками.
Отже,
Тихомель і його "городище" належали волинським землевласникам
Кобаковичам-Сенютам у XV столітті. Грицько (уже відомий нам Григорій) і його
брат Роман Сенюти 30 січня 1535 року продали Тихомельське "городище"
за півтораста кіп литовських грошей (450 срібних рублів) князю Янушу (Яну),
єпископу віленському (тепер Вільнюс, Литва). Городище - залишки стародавнього укріпленого поселення або
міста, що було оточене ровами та валами й часто захищене ще й природними
перепонами (ярами, річками, болотами тощо)".
Ще
за часів Київської Русі на лівому березі річки Горинь, в долині, де була тиха
мілка течія річки (тиха міль), закладено укріплене і захищене ровами, земляним
валом і річками місто Тихоміль. За археологічними залишками його вважають
городищем XI - XII століть. В кінці XIII століття воно входило до складу
Болохівської землі (князівства). Місто Тихоміль не раз зазнавало спустошень у
військових князівських конфліктах і було повністю зруйноване і спалене
монголо-татарськими завойовниками. Власники Тихомеля вирішили продати городище
тому, що воно було до тла знищене татарами і в ньому не було навіть замку, щоб
можна було сховатися від нападу ворогів. На Тихомельській землі, яка належала
поміщикам Сенютам, на правому підвищеному березі річки Горинь замість знищеного
міста було заселене невеличке село Тихоміль. Воно розташоване біля шляху, в
кількох метрах від колишнього Тихомельського городища.
Пізніше,
після продажу городища, наступний власник Тихомеля Авраам Сенюта в 1616 р.
випросив у польського короля Сигізмунда III привілей на заснування у селі
Тихомелі міста. Грамотою від 2 червня 1616 р. Сигізмунд III дарував жителям
села Тихоміль Магдебурзьке право, встановив торги щочетверга і ярмарки у
неділю, чотири рази на рік, звільнив жителів села на 15 років від податків,
мита торгового і мостового, але створити тут місто через війну 1648-1654 рр.
Сенюті не вдалося, бо поряд через річку існувало містечко Ямпіль. Під час війни
і набігів татар Тихомель знов зазнав спустошення. В 1681 році поміщик
Криштоф-Олександр Сенюта продав свої Ляховецькі і Чолганські маєтки, в тому
числі і село Тихомель, князю Станіславу-Яну Яблоновському, польському
магнатові, коронному польському гетьману. Від Яблоновських село Тихомель у 1761
році перейшло у власність князів Сапегів, а в 1862 році – у власність російської держави.
В.ОЛУЙКО,
доктор наук, професор,
академік УАДУ.
І.СТАСЮК,
завідувач відділу Центру
дослідження історії Поділля інституту історії України НАН України.
(Із книги «Ямпіль на
Горині)
|
