Журналістика – одна з найдавніших професій людства. Вона невпинно розвивалася, розвивається і буде розвиватися, бо від найдавніших проявів перших спроб журналістики на глиняних дощечках вона дійшла до новітніх електронних засобів масової інформації і появи Інтернету. Погодьтеся важко зараз уявити, що ранок почнеться без перегляду улюбленої телепрограми, важко уявити, що у поштовому ящику ми не знайдемо газети, яку перечитували роками. Різноманіття тем, яскраві заголовки – ось чим приваблює до себе газета. Але під кожною статтею, яку часом не можна забути, а яка інколи не викликає нічого крім обурення, стоїть ім’я та прізвище автора. Такі собі знайомі незнайомці. З одного боку ви уже достеменно вивчили стиль журналіста, його манеру написання, навіть у якійсь мірі знайомишся з його світоглядом, зі ставленням до тих чи інших подій. Але ніхто не замислюється хто вони автори цих публікації, як живуть, як працюють. Мало хто знає, що криється за тими літерами на газетному аркуші. А криється, повірте, багато чого. Це і різноманітні емоції, і переживання, і безсонні ночі, коли роздумуєш як написати краще, як влучно сформулювати думку, аби передати глибокий зміст і зацікавити читача. Журналіст – це комунікатор. Потрібно не лише прийти, побачити і написати, потрібно вміти знайти цікавий матеріал, правильно його сприйняти і витримати важкі удари «критики» незадоволених. Як
... Читати далі »