 4
квітня в районному історико-краєзнавчому музеї відбулася презентація виставки
ікон. На захід було запрошено представників установ та організацій, учнів
Білогірського НВК, керівників району та
настоятеля храму Різдва Богородиці, Благочинного Білогірського округу УПЦ, протоієрея Олександра Теравського. Захід
розпочався зі вступного слова директора музею. Іван Петрович розповів усім
присутнім що, ікони які представлені на виставці були зібрані з різних куточків
Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей. Отець Олександр в свою
чергу розповів про ікону з духовної точки зору. Звернув увагу на те що, ми не є
ідолопоклонниками, адже молимося не на ікону, а на святих які зображені на цій
іконі. Голова районної
ради Людмила Янишина та перший заступник голови Білогірської РДА Олександр Мельничук подякували усім присутнім та відмітили, що такі заходи
виховують у людях високі почуття. По завершені заходу усі бажаючі мали змогу
переглянути чималу колекцію ікон. Ікона (ср-греч. Εἰκόνα від др.-греч. Εἰκών
«образ», «зображення») - в християнстві (головним чином, в православ'ї,
католицизмі і давньосхідних церквах) зображення осіб або подій священної або
церковної історії, що є предметом шанування, у православних і католиків
закріпленого догматом Сьомого Вселенського собору 787 року.У
мистецтвознавстві іконами зазвичай називаються зображення, виконані в рамках
східнохристиянської традиції на твердій поверхні (переважно на липовій дошці,
покритій левкасом, тобто алебастром, розведеним з рідким клеєм) і забезпечені
спеціальними написами і знаками. Однак з богословської та релігієзнавчої точки
зору іконами є також мозаїчні, живописні та скульптурні зображення в
будь-художній манері, якщо їм дається встановлене Сьомим Вселенським собором
шанування.
За
сюжетами ікони можна розділити на:
Ікони Святої Трійці -
символічні і «по пророчим видінням» зображення трійкового догмату.
Ікони христологічного ряду,
серед яких виділяються безпосередньо ікони Спасителя і зображення євангельських
подій за участю Христа. Серед останніх окрему групу складають т. н.
«Пристрасні» ікони (ікони пристрасного циклу), що розповідають про страждання і
розп'яття Христа.
Богородичні ікони,
серед яких умовно виділяють безпосередньо ікони Марії та ікони богородичних
свят.
Ікони святих і сил безтілесних.
Ікони свят і подій священної історії.
Символічні й алегоричні композиції.
За
кількістю зображуваних персонажів називають одно-, двох-, і т. д., а також
багатофігурні композиції.
За
кількістю самостійних композицій виділяють одно-, двох-і т. д. ікони. Крім того,
існують ікони з клеймами, в яких основна центральна композиція (середник)
оточена одним або кількома рядами другорядних композицій (клейм), зазвичай
складових більш-менш повний ряд ілюстрацій, що оповідає про історію зображеного
в посередників особи чи події, або ілюструють інший, пов'язаний з ними текст.
Серед подібних ікон називають житійні ікони (ікони з житієм), ікони з діяннями,
ікони з оповіддю, ікони з акафістом і т. д. У болгарському іконописі в XIX столітті
були поширені Єрусалимні - складні багатосюжетні композиції, присвячені святим
місцям Єрусалима.
За
об'ятності (охоплюваності, масштабам зображуваних фігур) виділяються ростові
(зображують персонажів в повний зріст), тронні (повне зображення фігур сидять
на престолі), поясні (зображення фігур у межах лінії пояса або трохи нижче),
огрудні (зображення фігур у межах лінії пупа ), оплечні (зображення фігур у
межах лінії грудей) і оглавні (зображення тільки лику або лику і плечей в межах
лінії ключиць) ікони. Поколінні (до колін) і фрагментні зображення іконопису не
властиві.
За
стилістичним особливостям ікони відносять до тієї чи іншої «школи» іконопису:
новгородської, московської, строганівської і т. д. Також в ході
мистецтвознавчої атрибуції ікона може бути віднесена до «школи», «оточення» або
«майстерні» конкретного іконописця, наприклад: «ікона оточення Андрія Рубльова»
або «ікона майстерні Діонісія».
За
технікою виконання виділяють:
· живописні ікони, серед яких
можна назвати енкаустичних, мозаїчні, темперні ікони, ікони, написані в техніці
олійного живопису, і т. д.
· вишиті ікони - виконані в
тій чи іншій техніці шиття
· литі ікони
· різьблені ікони
· друковані або типографські
ікони
· склепистий вівтар - складна
ікона з декількох шарнірно скріплених дощок, покритих мальовничим зображенням з
обох сторін
За
місцем знаходження ікони діляться на будинкові, путні (дорожні) і храмові.
Серед останніх за місцем розташування в храмі називають іконостасні, заамвонні
і т. д. Ікона, що бере участь в Хресному ході називається виносною. Домова
ікона може бути сімейної (передається у спадок з покоління в покоління), мірної
(замовленої після народження в сім'ї немовля на честь його патронального
святого на дошці, що дорівнює за розміром росту дитини при народженні),
вінчальної (бере участь в обряді вінчання), іменний ( із зображенням
тезоіменитий її власнику святого) і т. п. Ікона, написана за особливою
обіцянкою іменується Обєтная.
Серед
ікон виділяють чудотворні - відмічені незвичайними явищами, по типу
чудотворення ікони можуть називатися явленними (ті, які дивом являються на
різних предметах), мироточивими (виділяють миро), цілющими і т. д. У ікони
можуть розміщувати в спеціальних мощевиках мощі святих.
За
розміром існує кілька характерних найменувань:
листоушка
(листовушка) - мала ікона на дошці розміром від 1 до 4 вершків.
пядница
(п'ята) - ікона розміром в п'ядь.
осьмерик,
девятерик, десятерик і т. д. - ікона розміром, відповідно, 8, 9 і 10 вершків.
Ікона в Україні
Перші
ікони в Україні були візантійського походження, і найстарші ікони, які
збереглися до нашого часу, датуються 11-12 століттями. Серед іконописців
України з цього часу найбільше славився Аліпій Печерський. Деякі ікони були в
Україні особливо шановані, славилися як чудотворні і часто ставали предметом
воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші з них: Вишгородська
(«Володимирська», 11 ст.), Ігоревська (11 ст.), Чернігівська (12 ст.).
Печерська (14 ст.), Холмська, Зарваницька, Самбірська, Марії Повч, Покрови з
Січової церкви на Запоріжжі та інші.
Українці
завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, у давнину,
мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить
про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були
богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного
світу.
Велику
роль іконам український народ відводив невипадково. У період формування
християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення
Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно
від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою
технікою виконано. Люди це робили для того, щоб було краще молитися.
В
Україні зібрано кілька колекцій ікон. Велика колекція домашніх ікон є основою
приватного Музею Якубовських у Києві.
Чудотворні ікони в Україні
Чимало
ікон названо чудотворними: через них отримували зцілення багато людей. Серед
таких є мироточива ікона святителя Луки Войно-Ясенецького (архієпископа
Сімферопольського та Кримського, сповідника) та Ікона Божої Матері
Зарваницької. Оновлення ікон — не менш вражаюче диво. Якщо мироточення ми ще
якось можемо побачити, то зафіксувати хід оновлення досить важко. Найчастіше
люди вже бачать результат, який можуть порівняти з тим, який вигляд образ мав
раніше. Інше чудо трапилося в селі Лище, неподалік Луцька. Там стали
спостерігати масове оновлення ікон.
Дякуємо
усім хто побував на виставці, а усіх інших запрошуємо відвідати музей.
Данько О.
науковий співробітник районного
історико-краєзнавчого музею
|
