Проблему енергозбереження намагаються вирішити в Білогірському районі. Підприємство «Тепломережа», яке є комунальним підприємством районної ради, наразі є не зовсім ефективним – занадто великі затрати. Отож бо голова районної ради Людмила Янишина вже давно займається питанням, аби знизити вартість теплопостачання до державних та соціально-культурних установ райцентру. Результатом цієї роботи стало виділення з обласного бюджету майже 2 мільйонів гривень на монтаж енергозберігаючих, ефективних котелень, де використовуватиметься тверде паливо – дрова. Їх у Білогір’ї має бути чотири– для будинку культури, музичної школи, адмінприміщення райради та дитсадка. Днями керівник районної ради разом зі своїм заступником Вірою Васильчук зустрічалася з керівниками «Тепломережі», аби обговорити проблему, що робити саме з цим підприємством. Дійшли єдиної думки – матеріально-технічну базу треба зберегти за будь-яких обставин.
Крім того, йшла мова й про пасажирські перевезення, якими «Тепломережа» також займається. Це болюче питання для району давно. Шляхи вирішення проблеми були усілякі. Наразі ж Л
... Читати далі »
17 травня 2014 року у Миклашівській ЗОШ 1-11 ступенів відбувся день пам’яті видатного земляка, поета Миколи Федоровича Федунця. Захід, викликав неоднозначні емоції. З одного боку, всі хто знав Миколу Федунця у скорботі від того, що така обдарована, мудра, цілеспрямована людина так рано пішла з життя. З іншого боку, подивившись скільки сюди у маленькі Миклаші завітало людей, розумію, що життя своє Микола Федорович прожив не марно, адже посіяв у серці чи не кожного зерно любові до рідного краю, а ще був вірним чоловіком, добрим товаришем, мудрим наставником, тай просто людиною щирою та доброю. Кажуть, що вмирає лише тіло, а душа … А душа живе. Живе вічно. І хіба можна сумніватися у тому, що Микола Федунець живе. Він живе у своїх віршах, він живе у серцях близьких людей, котрі отримавши нагоду висловитися не скупилися на гарні слова, ділилися спогадами і згадували, як жили, творили, множили у цім світі добро.
Час летить швидко. Він невмолимий. Давно посивіли скроні у тих, хто пліч о пліч йшов тернистою дорогою життя з Федунцем. Та пам’ять – то свіча, котру ніяким вітром не загасити. І ось на Миклашській школі з’явилася меморіальна дошка.
