Цього річ травень багатий на гарні події та знаменні даті. Адже, лише в перших числах місяця буяння природи свій 90 - річний ювілей зустріло двоє білогірчан. Одна з іменинників – Мар’яна Олексіївна Тадейчук. Свій ювілей вона відзначала 4 травня. Приємно розділяти радість таких подій з людьми, які мають за плечима великий життєвий досвід. У приємній затишній атмосфері вітали ювілярку гості з району: заступник голови райради В.Л.Васильчук, заступник голови райдержадміністрації М.М.Подлєсний, директор терцентру Р.М.Маринчук, сільський голова О.В.Начичко. Бажали цього світлого дня іменинниці міцного здоров’я, щастя, радості, а головне – довгих років життя, щоб і губернатора могла зустрічати цій гостинній оселі у день 100 річного ювілею. Мар’яна Олексіївна народилася у 1921 році в с.Кур’янки. Великий відбиток на долі кожного довгожителя, напевне, залишили роки голодомору та репресій. Не шкодувала людських життів і війна. Немало горя зазнала жінка на своєму віку. Але витримала усі випробування, не зігнулася під тягарем голоду, бідноти та поневірянь. Усе життя М.О.Тадейчук важко працювала. Ще 15–річною дівчинкою пішла в найми до Великоборовицького начальника застави. В передвоєнні роки працювала ланковою в колгоспі ім.Кутузова. У 1941 році ювілярка стала на весільний рушничок. Важко доводилося і у роки війни. Працювали в тилу, аби хоч якоюсь крихтою хліба підтримати солдат на фронті. Закінчилася війна, але доля послала нові випробування – від важкої хвороби помер чоловік, тож довелося самій виховувати трьох дітей. І хоч життя не завжди було солодким, могло і загірчити, і мати солонуватий присмак, наразі ювілярка щаслива. Бо ж не має для людини більшого щастя, ніж бути обігрітим на схилі віку родинним теплом. А скільки любові і ніжності звучало у вітальних словах дочок, онуків та правнуків. До речі, у Мар’яни Олексіївни є 10 онуків, 20 правнуків та 3 праправнуків. Вони ніколи не забувають про бабусю і при першій можливості поспішають до рідної материнської оселі. Мар’яна Олексіївна хоча все життя пропрацювала біля землі, душою кохалася в українській пісні. Дочки розповідають, що й зараз співає залюбки. Знає і старовинні, призабуті мелодії і мотиви. Тобто, зберігає у своєму серці часточку народного духовного скарбу. Тай у танці ювілярка може скласти гідну конкуренцію молоді. Не дарма кажуть, що людський вік вимірюється не роками. Любов до прекрасного, тягу до мистецтва передала у спадок дочкам, а ті, в свою чергу, наступному поколінню.