 Жнива, з огляду на особливості цьогорічної погоди (ми бачили, по суті, зиму, літо), в Денисівці нарешті почали дихати на повні груди. Дорідні пшениці, які ще вчора тягнулися до сонця, сьогодні покірно опустили важке колосся, чекаючи на руки жниваря. На поля вийшла потужна зернозбиральна техніка. Сім комбайнів того дня працювали на одному полі обабіч центрального шляху, а в післяобідню пору перейшли на інше. Разом з головою ради Людмилою Янишиною, яка в ТОВ «Маяк» завітала, аби поцікавитися жнивними справами денисівчан і водночас поспілкуватися з депутатами районної ради, котрі мають вагу і в господарстві, і в сесійній залі, де користуються повагою колег, завжди приймають виважені, відповідальні рішення, орієнтуючись в тій чи іншій ситуації і неабияк піклуються про свою громаду. Мова, насамперед, про керівника «Маяка» Миколу Лугового, котрий професійно, відповідально очолює товариство понад два десятки років. Це господарство з часу свого існування не перейменовувалося, не банкрутувало, не зазирало в кишеню до держави. Завдяки вмінню Миколи Григоровича працювати в будь-яких умовах, за різних обставин, вмінню вишуковувати шляхи для додаткових доходів (така риса притаманна лише справжньому господарю), а ще незрадливій позиції мудрого хлібороба «Маяк» впевнено лідирує в усіх галузях сільськогосподарського виробництва. Про це свідчать зведення про хід зернозбирання. Так, обмолочена 500-гектарна ріпакова площа дала по 38 центнерів зерна з гектара, а пшеничні лани, на яких ми побували, за попередніми підрахунками, зародили щедрим понадсімдесятицентнерним видатком. З посмішкою на вустах, що ховається в кутиках губ, про це нам сказав головний агроном господарства Володимир Баран, який є не тільки чи не найкращим фахівцем у своїй сфері в районі, а й людиною, активною в громадському житті (він також депутат районної ради). – Сильні керівники, – каже про них Л.Янишина, – не тільки вміють господарство вести, а й справно виконують свої депутатські обов’язки. Таке поєднання дійсно робить громаду впевненою в собі і допомагає краще облаштовувати своє життя. – А як же інакше? – Продовжує розмову М.Луговий. – Ми, наша команда працюємо в господарстві не рік, не два, прийшли надовго і нас цікавлять не тільки гроші, витягнуті із землі. Кожен робочий день – це вирішення не лише нагальних господарських проблем, це спілкування з людьми, котрі йдуть до нас за допомогою, йдуть зі своїми турботами й клопотами. Микола Григорович із тієї когорти керівників, які вболівають, насамперед, за інших. І на рівні господарства, і в межах повноважень депутата районної ради завжди відстоює інтереси громади. Меблі на медпункт, в дитсадки, котел, вікна в школу, турбота про місцеві дороги, облаштування магазинів в кожному селі, де орендуються землі. Та хіба все перелічити? І планів на майбутнє багато. – Микола Григорович в нас, – каже Л.Янишина, – є досить активним на засіданнях постійних комісій районної ради, на сесіях. Всі серйозні питання, що стосуються розвитку регіону, позначені його авторитетними позицією, пропозиціями та ставленням. Розмовляючи з керівниками денисівського господарства, зрозуміли, що вони налаштовані на співпрацю – з громадою, сільськими радами, районною владою. Одним словом, патріоти сонячного білогірського краю не на словах, а на ділі. Допоки раз-у-раз вивантажуються бункери комбайнів, М.Г.Луговий запропонував подивитися дослідні насінницькі ділянки, орендовані знаними закордонними виробниками насіння, добрив, засобів захисту рослин тощо. З гордістю показує смужечки, на яких колосяться, вруняться, золотяться під вечірнім сонцем пшениця, соя, соняшник (ріпаки, яких було 15 сортів, вже зібрані), інші культури. Тут починається шлях до високих врожаїв, бо орендарі, використовуючи благодатну родючу землю Денисівки, рекомендують місцевим господарникам, які сорти, культури дадуть найбільшу врожайність саме на денисівських ланах. Того дня в полі біля міні-комбайна, вартість якого вимірюється не одним мільйоном гривень, застали представників фірми «Басф», з якою денисівські господарники співпрацюють вже давно (чого тільки вартують проведені тут семінари, на які з’їжджаються натхнені працею на землі відомі фахівці, вчені!). Нині ми поспілкувалися з кандидатом сільськогосподарських наук паном Олександром. Професійно, швидко він порахував очікувану врожайність. Микола Луговий напівжартома-напівусерйоз зауважив, що його поля дають більше. А нам додав разом з басфівськими хлопцями, що тут, на дослідницькій ділянці, поки що обмолотили контрольну смужку, тобто не оброблену згідно технології. Отож справжня урожайність виясниться пізніше і буде вона – десь туди, під сто центнерів. Для французів денисівські хлібороби вирощували 100 гектарів гібридного жита сорту «Пікассо», озимий ячмінь на площі 450 гектарів. Задоволено показує керівник господарства горох, на стеблі якого, до речі, навіть по 48 стручків трапляється, отож 50-центнерна урожайність гарантована. Переймається він проблемами сіл. Коли проїжджали через Новосеменів, скрушно зауважив, що тут залишилося одинадцять пенсіонерів. А було ж колись! І дорога, і капітальні приміщення магазину, закладу культури. Все занедбане. Можна було б відродити (газ, наприклад, підвести), та де ж сенс? – На рівні держави, – каже депутат районної ради, – треба подбати про українські села, бо скоро така ж участь чекає інші. Візьміть цьогорічні жнива. Затрачено немало (така урожайність, повірте, затрат вартує неабияких), а вартість зерна? Низька до смішного – тисячі на тонні не дораховуємося. Руки опускаються після такої цінової політики. Говоримо з року в рік, а толку? Треба гуртуватися, вживати якихось заходів. І будемо це робити. Микола Григорович розповів про збитковість в тваринництві. Каже, що таким є виробництво м’яса: тримали-тримали 80 п’ятицентнерних бичків, а реалізувати нема куди й нема за що. Резину краще будемо їсти, а натурального не треба. В Денисівці схиляються все ж таки до свого, виробленого власними руками. Для жниварів працює кухня, де готують природну, нормальну їжу, печуть хліб, пироги, українську ковбасу, квасять огірки та сушать липу на зиму, роблять салати з овочів, вирощених в господарстві (реалізувати складно, то хай хоч свої люди отримують не нітрати з нітритами). Поспілкувавшись того дня з денисівськими керівниками у світлі того, як вони не тільки господарством займаються, а й чи мають активну позицію в громаді, зробили висновок: там, де є співпраця між органами місцевого самоврядування (М.Луговий зауважив, що знаходять спільну мову з районною радою, її очільником Л.Янишиною), там і громаді живеться легше. – Легко працювати і в районній раді, тому що саме за підтримки таких, як Микола Григорович з власною виваженою думкою, – каже Л.Янишина, – вдається вирішувати важливі питання для всієї громади Білогірщини.
|
