26-річний хмельничанин Артем Мазур помер в столичній лікарні швидкої допомоги 3 березня. Наступного дня з героєм прощались українці на майдані Незалежності у Києві та в Михайлівському соборі.

Ще від 18 лютого Артем перебував у комі у реанімаціі нейрохірургії. Саме того «чорного» вівторка після пікетування Верховної Ради України по мирних мітингувальниках відкрили вогонь  силовики та снайпери, які прицільно, холоднокровно вбивали. Юнака було поранено осколками гранати під час сутичок в Маріїнському парку. У хлопця був проламаний череп, лікарі витягували осколки з голови. Родичі планували перевезти його на лікування в Чехію або Польщу, проте  хлопець помер, не прийшовши до свідомості.

На головній площі міста Хмельницького майдані Незалежності під вигуки «Герої не вмирають!», «Слава Герою!», «Артем – Герой!» в останню путь Артема провели кілька тисяч мешканців міста. Сльози на очах були не лише у жінок, плакали і юнаки, і старші чоловіки. Плакали побратими – активісти 15-ї сотні Майдану, з якими Артем стояв пліч-о-пліч впродовж останніх двох місяців протистоянь у Києві.

"На початку революції Артем поїхав до Києва і охороняв там інформаційний намет. Потім повернувся на трохи до Хмельницького і знову поїхав. Був там у козацькій сотні самооборони. Артем завжди боровся за справедливість, був активним і під час Помаранчевої революції. Батьки, звичайно ж застерігали його, щоб не їхав, намагалися втримати вдома, але він був налаштований рішуче і впевнений у перемозі. Він поїхав туди за покликом душі", - розповідає брат Артема Антон Тарахтій.

Йому було лише 26. Через 5 місяців, 6 серпня, Артем відзначив би своє 27-річчя.

Герої не вмирають!